06.05.2026 року о 09.45 год. відбудеться прощання з Героєм Переверзєвим Віталієм
З невимовним болем у серці Аджамська громада прощається зі своїм земляком — Переверзєвим Віталієм Вікторовичем. Ще одна доля, ще одне життя, сповнене мрій, праці й любові, обірване війною… Біль, який важко передати словами, і тиша, що приходить після таких звісток, назавжди змінює кожного з нас.
Віталій народився 2 квітня 1987 року в селі Аджамка — на рідній землі, яка стала для нього початком усього. Тут минули його дитячі роки, перші радощі й перші мрії. У 1993 році він переступив поріг Аджамської школи, де зростав, навчався, формувався як особистість, знаходив друзів і вчився бути людиною. У 2003 році завершив навчання, залишивши по собі світлі спогади — щирий, доброзичливий, відкритий до людей.
Життя вело його шляхом праці. Він обрав професію, яка вимагала точності, витримки і відповідальності. Навчався у Знам’янському професійному ліцеї, згодом у 2012 році — в Одесі, де здобув фах машиніста електропотягу. Його будні були пов’язані з дорогою, рухом уперед, із щоденною працею, яка часто непомітна, але така важлива. Працюючи на Знам’янській залізниці, він просто робив свою справу — чесно, сумлінно, без зайвих слів.
А потім настала війна… І вона змінила все.
19 квітня 2024 року Віталій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він залишив звичне життя, роботу, рідних — і став на захист країни. Не тому, що було легко, а тому, що так було правильно. У складі 154 окремої механізованої бригади він ніс службу як оператор безпілотних літальних апаратів — той, хто тримав небо, хто бачив ворога і допомагав берегти життя побратимів. Це була служба, що вимагала витримки, зосередженості й великої внутрішньої сили.
Його дні проходили між небом і землею, між надією і небезпекою… Він жив у ритмі війни, але в серці ніс найголовніше — любов до рідних і віру в перемогу.
22 лютого 2025 року в районі села Бочкове Харківської області, його життя обірвалося… Раптово. Болісно. Несправедливо.
У Віталія залишилися найдорожчі: мама — Любов Іларіонівна, тато — Віктор Андрійович, доньки — Анна та Віталіна, сестра — Інна, брат — Микола… Для них він був частиною серця, частиною життя, цілим світом, який уже ніколи не буде таким, як раніше.
Сьогодні разом із родиною плаче вся громада… Бо йдуть найкращі. Ті, хто вмів жити, працювати, любити… Ті, хто мали майбутнє — але віддали його за наше сьогодення.
Світла пам’ять про Віталія Вікторовича залишиться назавжди — у спогадах, у серцях, у кожному мирному дні, який він допоміг нам вибороти.
Герої не вмирають. Вони живуть у пам’яті, у вдячності, у кожному битті нашого серця.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України…
Церемонія прощання відбудеться: 06 травня 2026 року о 10:00 год за адресою: с. Аджамка, вул. Європейська. Зустрічаємо тіло Героя живим коридором о 09.45 годині за маршрутом катафалка: с.Аджамка: вул.Миру, вул. Урожайна, вул. Покровська, вул. Центральна, вул. Лесі Українки, вул. Героїв України, вул. Європейська.
