Куроп'ятник В'ячеслав Іванович
Куроп'ятник В'ячеслав Іванович
(03.01.1970 - 24.01.2024)
Куроп'ятник В'ячеслав Іванович народився 3 січня 1970 року в селі Аджамка, він пройшов свій життєвий шлях із гідністю та честю. З 1977 по 1987 рік навчався в Аджамській загальноосвітній школі. Там, серед шкільних парт, зароджувалися його перші уявлення про справедливість, відповідальність, любов до рідного краю. В 1987 році поступив до Кіровоградського кооперативного училища, де здобув професію пекаря.
Вʼячеслав був не лише воїном, а й людиною з великим серцем і широкими інтересами. Він щиро вболівав за збірну України з футболу, захоплювався боксом і з особливим задоволенням куховарив — готував для рідних із теплотою, якою ділився через кожну страву. Його страви, як і його вчинки, залишали по собі теплий слід.
Ще зовсім молодим, не вагаючись, став на захист людства — взяв участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Це був перший подвиг, зроблений без пафосу, з внутрішньою гідністю.
Та найбільше його серце боліло за рідну землю. З 2015 по 2022 рік він захищав Україну в умовах жорстокої війни. Служив у складі 25-ї десантно-штурмової бригади, 56-ї та 57-ї окремих мотопіхотних бригад. Його шлях пролягав через найнебезпечніші ділянки фронту. У боях проявляв себе як справжній воїн — відданий, стійкий, рішучий.
За роки військової служби був нагороджений:
- Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»,
- Медаллю «За оборону рідної держави»,
- Заохочувальною відзнакою «Хрест Волі» ІІІ ступеня,
- Медаллю «За службу Українському народові».
У лютому 2022 року, перебуваючи на найвіддаленішій позиції 42 батальйону 57-ї бригади біля села Трьохізбенка Луганської області, Вʼячеслав з побратимами опинився в глибокому оточенні ворога. Їм потрібно було пройти понад 100 кілометрів пішки, щоб вийти з кільця. На третю добу, подолавши вже понад 40 кілометрів, їх група потрапила в засідку. Вʼячеслав опинився в полоні, де провів майже два роки.
І коли, здавалося, свобода була вже поруч, — у січні 2024 року, під час обміну , перебуваючи на борту літака вкс рф «ІЛ – 76»,який зазнав катастрофи, В`ячеслав загинув. Загинув, як жив — гідно, з надією на волю, до останнього подиху залишаючись воїном.
