Полковник Володимир Крючков – приклад мужності, честі та відданості Україні
Серед мешканців Аджамської громади є люди, чиї життєві історії заслуговують на особливу увагу та повагу. Їхній життєвий шлях є прикладом справжнього патріотизму, професіоналізму, відданості військовій присязі та любові до України. Одним із таких людей є полковник Володимир Миколайович Крючков – офіцер, миротворець, ветеран військової служби, який присвятив своє життя захисту держави та вихованню нових поколінь українських захисників.
Володимир Крючков закінчив Київське вище загальновійськове командне училище у 1983 році. Після завершення навчання проходив службу на різних командних посадах, а в 90-х роках служив у 9-й окремій бригаді спеціального призначення, що дислокувалася у Кропивницькому. Саме в цей непростий для молодої незалежної України період формувалося нове українське військо, яке згодом стало основою сучасних Збройних Сил України.
У 1994 році майора Володимира Крючкова було призначено командиром 1-ї спеціальної роти 240-го окремого спеціального батальйону, який проходив підготовку до участі в миротворчій місії Організації Об’єднаних Націй у колишній Югославії. Підготовка особового складу проходила в навчальному центрі в Миколаєві та тривала кілька місяців. До складу роти увійшли військовослужбовці-контрактники з різних регіонів України.
За спогадами його підлеглих, Володимир Крючков був командиром, який ніколи не стояв осторонь. Він особисто брав участь у всіх тренуваннях, ранкових пробіжках, марш-кидках та польових заняттях. Якщо інші командири пересувалися транспортом, то він долав маршрути разом із солдатами, несучи таке ж спорядження. Вимогливий до себе та підлеглих, він прагнув підготувати особовий склад до будь-яких випробувань. Багато хто вважав таку підготовку надто складною, однак саме вона згодом допомогла українським миротворцям успішно виконувати завдання та зберегти життя в умовах реальної небезпеки.
На початку 1995 року український миротворчий контингент прибув до Боснії і Герцеговини. 1-ша спеціальна рота виконувала одні з найскладніших завдань у районі Сараєва. Українські військовослужбовці здійснювали антиснайперські заходи на вулицях міста, супроводжували гуманітарні вантажі до віддалених анклавів, охороняли пункти здачі зброї сторонами конфлікту та забезпечували безпеку місця дислокації батальйону.
Завдяки високому рівню підготовки та професійному керівництву рота успішно виконувала поставлені завдання навіть у надзвичайно складній обстановці. За зразкове виконання службових обов’язків та успішне керівництво підрозділом у квітні 1995 року Володимиру Крючкову достроково було присвоєно військове звання підполковника. На той час йому було лише 32 роки.
Найскладнішим випробуванням для українських миротворців стали події травня 1995 року. Після авіаударів НАТО по військових об’єктах боснійських сербів сербське командування розпочало масове захоплення миротворців ООН у заручники. Українські військовослужбовці також опинилися під загрозою.
Під час блокування одного з українських спостережних пунктів сербські військові висунули вимогу скласти зброю та припинити опір. Незважаючи на значну чисельну перевагу противника, підполковник Крючков відмовився віддати наказ про здачу зброї. Він наполягав на тому, що українські військовослужбовці повинні залишатися разом і діяти як єдиний підрозділ.
Під час переговорів сербські військові намагалися силою змусити його замовкнути та підкоритися їхнім вимогам. За свідченнями очевидців, один із сербських військових приставив пістолет до голови українського командира. У критичний момент на допомогу прийшов старшина В’ячеслав Дворовий, який вибив зброю з рук нападника. Після цього між українськими миротворцями та сербськими військовими сталася сутичка, під час якої пролунали автоматні черги. Згодом Володимира Крючкова та В’ячеслава Дворового було затримано та відправлено до місця утримання полонених.
Наступного дня українських миротворців перевезли до району Баня-Луки. Там сербська сторона оголосила їх військовополоненими та намагалася розділити на невеликі групи. Однак навіть у полоні підполковник Крючков продовжував виконувати обов’язки командира. Він закликав своїх підлеглих не піддаватися тиску та залишатися разом. Під час чергового конфлікту сербські військові знову погрожували йому зброєю, однак він не відмовився від своїх переконань і продовжував захищати інтереси своїх бійців.
Особливу мужність Володимир Крючков проявив під час спроби передати інформацію про місце перебування українських миротворців. Разом зі старшиною Володимиром Федосєєвим він зумів залишити місце утримання та дістатися населеного пункту, де вдалося зв’язатися з Міністерством оборони України та повідомити про кількість полонених і місце їхнього перебування. Після цього вони добровільно повернулися до своїх товаришів у полон, не бажаючи залишати підлеглих напризволяще.
За спогадами побратимів, після цієї події сербське командування погрожувало Володимиру Крючкову розстрілом. Його неодноразово виводили на показові допити та залякували стратою. Проте він залишався незламним і продовжував відстоювати честь українського офіцера та права своїх підлеглих.
Саме завдяки його мужності, витримці, рішучості та відповідальності вдалося зберегти життя 28 українських миротворців, які перебували в полоні. Його дії отримали високу оцінку командування Збройних Сил України та керівництва миротворчої місії.
За роки служби Володимир Миколайович був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, відзнакою «Знак пошани», нагородами Організації Об’єднаних Націй та іншими державними й відомчими нагородами. Йому висловлювали подяку командувач Сухопутних військ України генерал-полковник Василь Собков, засновник української військової розвідки генерал-лейтенант Олександр Скіпальський, керівники Генерального штабу та командири миротворчих підрозділів.
У 2014 році Володимиру Крючкову було присвоєно військове звання полковника.
Навіть після завершення активної військової служби він не залишив справу захисту держави. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації у 2022 році полковник Крючков неодноразово звертався до територіальних центрів комплектування з проханням залучити його до служби. Незважаючи на поважний вік та стан здоров’я, він прагнув бути корисним державі. Згодом долучився до добровольчого формування територіальної громади міста Кропивницького, де розробив програму бойової підготовки добровольців та особисто проводив заняття з тактики, вогневої підготовки, військової топографії та безпеки.
Сьогодні Володимир Миколайович продовжує активно працювати з ветеранами, бере участь у патріотичному вихованні молоді та передає свій безцінний досвід новим поколінням українських захисників.
Полковник Володимир Крючков є прикладом справжнього українського офіцера, людини честі, обов’язку та незламної волі. Його життєвий шлях нагадує нам, що героїчна історія українського війська почалася не сьогодні. Саме такі офіцери ще в перші роки незалежності України формували бойові традиції, які нині допомагають нашим воїнам успішно боронити державу від російської агресії.
Аджамська громада пишається своїм земляком і висловлює щиру вдячність Володимиру Миколайовичу Крючкову за багаторічну службу Україні, особисту мужність, відданість військовій присязі та вагомий внесок у зміцнення обороноздатності нашої держави.
Слава Україні!
«Підготовлено за матеріалами та спогадами штаб-сержанта у відставці, учасника бойових дій Андрія Хлусовича. Фото надані Андрієм Хлусовичем»
