30.04.2026 року о 09.15 год. відбудеться прощання з Героєм Буйлуком Русланом
З глибоким сумом і невимовним болем Аджамська громада повідомляє про тяжку втрату — загибель нашого земляка, мужнього захисника України Буйлука Руслана Борисовича.
Ця звістка відгукується пекучим болем у кожному серці, адже ми втратили не просто воїна — ми втратили людину, яка жила поруч із нами, мріяла, працювала, любила та будувала своє майбутнє на рідній землі.
Руслан Борисович народився 16 березня 1980 року в м. Кіровоград (нині Кропивницький). Його дитинство і юність пройшли в цьому місті, де він зробив свої перші кроки, знайшов друзів і сформувався як особистість. Навчався у школі №19, згодом продовжив навчання у школі №26, яку закінчив у 1997 році. У шкільні роки він запам’ятався як щирий, доброзичливий і відповідальний учень, який умів дружити, підтримувати та завжди залишався справжнім.
Після закінчення школи він вступив до Кіровоградського державного інституту сільськогосподарського машинобудування, де здобув фах інженера-механіка. 23 жовтня 2002 року пройшов строкову військову службу. Після її завершення розпочав трудовий шлях стрільцем у ВОХОР в/ч А1405, де працював 16 років, проявляючи дисциплінованість, відповідальність і відданість своїй справі.
Він був людиною честі, відповідальності та внутрішньої сили. Турботливий батько, люблячий чоловік, надійний син і вірний друг — таким його пам’ятатимуть усі, хто його знав.
Коли для України настали найважчі часи, Руслан Борисович не залишився осторонь. У серпні 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України і без вагань став на захист Батьківщини. Він свідомо обрав шлях воїна, розуміючи всі ризики, але залишаючись вірним своєму обов’язку до кінця.
Базову військову підготовку проходив у Вінницькій області, після чого був направлений на навчання до Великої Британії, де здобув додаткові військові навички та підготовку. Повернувшись, продовжив службу на посаді стрільця-снайпера 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4576. Під час проходження служби у військовій частині його неодноразово відзначали та щиро хвалили командири і побратими за сумлінність, відповідальність, витримку та професіоналізм. Він був надійною опорою для свого підрозділу, людиною, на яку можна було покластися у найскладніші моменти.
19 листопада 2024 року військовослужбовець повідомив про вибуття на виконання бойового завдання в районі населеного пункту Руське Порічне Курської області.
14 грудня 2024 року під час виконання цього завдання було втрачено зв’язок з особовим складом підрозділу, у складі якого перебував і Буйлук Руслан Борисович. Відтоді розпочалися тривалі пошуки, сповнені надії та болю, які тривали понад рік.
Лише у березні 2026 року, за результатами проведеної ДНК-експертизи, було офіційно підтверджено загибель Захисника України.
Руслан не повернувся додому… Не обійняв своїх дітей… Не сказав останніх слів… Але назавжди залишився у строю — у нашій пам’яті, у нашій вдячності, у нашій боротьбі. Він віддав найдорожче — своє життя, щоб ми могли жити, щоб над нашою землею було небо, щоб у наших домівках залишалася надія.
У Героя залишилися дружина Ольга, донька Інна, син Артем, мати Олександра Павлівна, батько Борис Іванович та сестра Наталія, для яких ця втрата є безмежним болем, що не має слів і не має часу.
Аджамська громада низько схиляє голови у скорботі та разом із родиною розділяє цей біль. Ми пам’ятатимемо його мужність, його силу духу, його жертовність і любов до України.
Світла пам’ять про Руслана Борисовича житиме в серцях земляків вічно. Його подвиг — це не лише сторінка історії, це наш обов’язок пам’ятати і бути гідними його жертви.
Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях, у наших молитвах і в кожному вільному дні, який вони для нас вибороли.
Вічна пам’ять і слава Захиснику України…
Церемонія прощання відбудеться: 30 квітня 2026 року о 09:15 год за адресою: м. Кропивницький, Алея Слави Далекосхідного кладовища.
